vspace="5"

 

Головна

Сува (Фіджі)

Хоніара (Соломонові Острова)

Ярен (Науру)

Фунафуті (Тувалу)

 














  • Опис столиці

    Вільнюс (Литва)

    ВІЛЬНЮС - столиця Литовської Республіки, держави в Східній Європі, на узбережжі Балтійського моря.

    Легенда про підставу Вільнюса оповідає, що на тім місці, де він коштує, на початку XіVв. шуміли дрімучі ліси, що буяють звірами й птахами. Ці глухі ліси були улюбленим місцем полювання князя Гедиминаса, що правив Великим князівством Литовським в 1316-1341 р. Один раз князь Гедиминас полював у тих місцях, де стрімка Вільна зустрічається з Нярис. Устав від полювання, князь вирішив відразу влаштувати нічліг. І приснився йому віщий сон: начебто стоїть на високій горі величезний виючий залізний вовк. Ранком верховний жрець розкрив Гедиминасу таємницю сну: у цьому місці, у злиття двох рік, повинен бути закладений неприступний замок і стояти тут багатому місту.

    Князь почув пророцтву, і виріс на високій горі могутній замок, а довкола нього місто. Над площею, що носить ім'я засновника міста Гедиминаса, піднімається гора Пилес (Замкова), або Гедиминаса. На вершині гори коштує вежа ніколи потужного замка.

    Історія свідчить, що територія сучасного Вільнюса була населена здавна. На Замковій горі люди оселилися в останні століття до нашої ери. У середині Й тисячоріччя н.е. садиби виникли також у її підніжжя. В XІ- XІІІ вв. на горі вже стояв дерев'яний Верхній замок. З XІ в. будівлі в підніжжя гори були відомі за назвою Нижнього замка. В XІІІ - початку XІ в. Вільнюс був уже досить більшим дерев'яним містом, що розкинулося в дуже зручному для оборони місці - між двома ріками й високими пагорбами. Від назви однієї з рік - Вільна й веде своє походження ім'я міста.

    Перше документальне згадування про Вільнюс зустрічається в посланнях Гедиминаса. Великий князь литовський Гедиминас прагнув зробити Вільнюс великим містом-столицею. В 1323 р. він відправив у міста Західної Європи аж до Рима листа, у яких запрошував ремісників і торговців приїхати в Литву, обіцяючи їм землі й різні пільги. 1323 рік і прийнятий уважати датою підстави міста. В 1387 р. із введенням християнства місту було надане самоврядування, так зване магдебурзьке право.

    Після перемоги над хрестоносцями в битві під Грюнвальде в 1410 р. у Вільнюсі оживилася торгівля, розвивалися ремесла, розширювалися торговельні зв'язки з багатьма містами Західної й Східної Європи, у місті виникли перші об'єднання ремісників - цехи, гільдії.

    В XVІ в. Вільнюс був уже великим феодальним містом, оперезаним кам'яною захисною стіною. Уже в ті часи Вільнюс був відомий як культурний центр. В 1525 р. білоруський просвітитель Франциск Скорина віддрукував тут книгу "Апостол". В 1579 р. у Вільнюсі була заснована Єзуїтська академія, згодом університет.

    На початку XVІІІ в., у ході Північної війни, Вільнюс кілька разів виявлявся в руках те шведської, те росіянці армії. В 1795 р., після остаточного розділу Мови Посполитой, Вільнюс відійшов до Росії, одержав русифіковану назву Вільно й став центром Виленской губернії.

    У роки Першої світової війни з вересня 1915 до кінця 1918 р. місто було окуповано військами кайзерівської Німеччини.

    Після Жовтневої революції, 15 грудня 1918 р. у Вільнюсі була проголошена радянська влада. Однак уже в 1920 р. він був зайнятий білополяками й став окраїнним містом Польської держави.

    Після нападу в 1939 р. Німеччини на Польщу Радянський Союз в 1940 р. увів війська в Литву. У тому ж році після виборів у Народний сейм була проголошена Литовська Радянська Соціалістична Республіка, Вільнюс був оголошений її столицею.

    Але недовго тривало мирне життя. 24 червня 1941 р. Вільнюс був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Окупація тривала до 13 липня 1944р. Це були похмурі й суворі дні в історії міста. Була зруйнована майже половина житлового фонду, більшість промислових підприємств, висаджені мости, водопровід, багато культурних, навчальних і лікувальних закладів.

    Після звільнення міста радянськими військами вильнюсцы відразу ж прийнялися відновлювати місто. Уже в 1948 р. промислове виробництво досягло довоєнного рівня, а до 1959 р. місто було відновлено повністю.

    В 1991 р. Литва вийшла зі складу СРСР і знайшла статус незалежної суверенної держави. Вільнюс - столиця Литовської Републики, місцеперебування президента, парламенту, уряду.

    Історичне ядро Вільнюса - Старе місто включає колишню територію вільнюських замків, забудову в межах зведеної в XVІ в. захисної стіни й деякі квартали, що виникли пізніше, до XІ в. Старе місто формувалося протягом п'яти сторіч, коли в європейській архітектурі поміняли один одного готика, ренесанс, барокко й класицизм. По достатку, розмаїтості, художньої й історичної цінності архітектурних і історичних пам'ятників і творів мистецтва Вільнюс може суперничати з багатьма древніми містами Європи.

    Історичні будинки Старого міста - кафедральний собор і вежа- дзвіниця собору. Собор був побудований в 1387-1388 р. із введенням християнства в Литві. За шість сторіч свого існування він багато разів піддавався перебудовам і реконструкціям. Сучасний вигляд будинок придбав після реконструкції, проведеної відомим литовським архітектором Л. Стуокой- Гуцявичюсом в 1783-1801 р. Архітектор в основному зберіг колишній інтер'єр собору, змінивши лише зовнішній його вигляд. В 1969 р. був відновлений орган - найбільшої в країні. Вежа побудована ще в часи Гедиминаса і є самим старим зразком кам'яного будівництва. По переказі, тут перебувало святилище Перкунаса, і в язичеській Литві головний жрець проголошував звідси волю богів і пророкував майбутнє. Вежа служила для оборонних цілей, про що свідчать товсті четырехметровые стіни і яруси бійниць. В XVІ- XVІІІ вв. були надстроєні два восьмикутних яруси для дзвонів, і вежа перетворилася в дзвіницю собору. Недалеко від площі Гедиминаса, у самого берега ріки Вільни, розташовані знамениті пам'ятники вільнюської готики - костьоли бернардинцев і св. Ганни. Костьол бернардинцев побудований на рубежі XV- XVІ вв. Будинок сполучить у собі різні стилі - готику, барокко й так званий північний ренесанс. Готичний характер костьолу підкреслюють високі вузькі вікна. Для будівництва використовувався традиційний матеріал тих століть - червона цегла. Різний за формою й розмірами, він же служив і для декоративного оформлення будинків. З південно-східної сторони до костьолу примикає 37- метрова дзвіниця - один із красивейших пам'ятників литовської готики. Костьол св. Ганни - шедевр готики Литви - побудований наприкінці XV в. Уперше в письмових джерелах він згадується в 1501 р. Для спорудження костьолу були використані цегли 33 різних форм, що дозволило створити стрункий, легкий, майже ажурний фасад із трьома башточками однакової висоти із властивої для готики спрямованістю вгору. Відомий пам'ятник Вільнюса, костьол Михайла, зведений в 1594-1602 р. Костьол будувався за замовленням і на засоби великого феодала Лева Сапеги як родова усипальниця його родини. Надгробні пам'ятники вельможам з роду Сапег представляють більшу художню цінність. Архітектурним заповідником можна назвати вулицю Пилес (Замкова). Більшість будинків на ній є архітектурними й історичними пам'ятниками. Тут також багато невеликих магазинів, майстерень, кафе. На вулицю Пилес виходить частину старих будинків Вільнюського університету. Він займає майже цілий квартал у центрі Старого міста. Спочатку тут містилася Єзуїтська академія, потім - Головна литовська школа, що в 1803 р. була перетворена в університет. Продовженням вулиці Пилес є вулиця Диджейн (Більша). Розширюючись, вона утворить трикутну площу на перехресті декількох вулиць. Тут була побудована Вільнюська ратуша, що дала площі назва - Ратушна. В XVІ- XVІІІ вв. Ратушна площа була центром суспільного й торговельного життя міста. У ратуші регулярно засідала міська рада, називаний магістратом, у ній перебували міська скарбниця, архів, склад зброї, зразки мір і ваг, у підземеллях була обладнана в'язниця. Що простояла в центрі міста майже три сторіччя, ратуша згоріла в 1749 р. під час спустошливої пожежі. В 1799 р. по проекті архітектора Л. Стуоки- Гуцявичюса на її місці була побудована нова ратуша. Нині в ній перебуває Художній музей. Поруч із колишньою Ратушною площею піднімається монументальний будинок костьолу Казимира (побудований в 1604-1616 р.). Костьол має найвищий і гарний у місті купол, увінчаний короною литовських князів. Далі розташований будинок філармонії, де в 1906 р. пролунала перша литовська опера. У цьому ж районі розташований костьол Терези. Неподалік- міські ворота - єдині з десяти воріт оборонної стіни міста, побудованої в XVІ в., що збереглися до наших днів. Звичайно їх називають Медининскими воротами, тому що через них ішла дорога в Медининкай - невелике селище на шляху з Вільнюса в Москву, або воротами Аушрис (Зорі). Ще один цікавий пам'ятник - костьол Петра й Павла в Школи мистецтв. Це один із красивейших і найцінніших пам'ятників архітектури в Литві. Споруджений в 1668-1675 р., він ніколи не піддавався руйнуванню або перебудові й дійшов до нинішніх днів у первозданному виді. Інтер'єр костьолу вражає достатком і розмаїтістю скульптурних фігур, рельєфів, панно, виконаних з більшою майстерністю, фантазією й смаком. Сучасний центр Вільнюса займає велику рівнину в долині ріки Нярис. Від площі Гедиминаса до мосту через Нярис тягнеться прямій, як струна, центральний проспект Гедиминаса, що разом із прилягаючими до нього вулицями й набережними Нярис становить саму жваву частину столиці Литви. На проспекті або поблизу його влаштувалися багато державних установ, наукові центри, центри культури, парламент, Академія наук Литви, Академічний театр драми Литви, консерваторія, Національна бібліотека, магазини. У невеликому сквері споруджений пам'ятник "бабусі Жемайте", що видається литовській письменниці кінця XІ - початку XX в. Пам'ятник відкритий в 1970 р., його автор скульптор П. Александравичюс. Набережна міста - теж його з і перетворений у зону відпочинку й прогулянок. Тут розташований готель "Летува", відомі кафе й ресторани "Нерингу", "Паланга", "Даугава", "Вільнюс". На невеликій височині на вулиці Вильняус перебуває Академічний театр опери й балету. Це саме грандіозне культурне спорудження Вільнюса. Увечері завдяки величезним люстрам театр перетворюється в справжній палац. У будинку театру встановлена бронзова скульптура одного з основоположників литовської професійної опери, відомого оперного співака Кипраса Петраускаса. Нові райони Вільнюса виросли до заходу й півночі від центра міста. З них найцікавіший - Лаздинай. Природні умови місцевості - перепади рельєфу, різні по висоті й крутості схили, що поростили соснами, - все це добре сполучається із сучасними архітектурними спорудженнями. Головна визначна пам'ятка Лаздиная - вільнюська телевежа висотою 326,5 м. У Вільнюсі багато музеїв. Дуже цікавий Історико-етнографічний музей, розташований у підніжжя Замкової гори. Це самий багатий музей країни, у ньому близько 230 000 експонатів. У залах представлені древні знаряддя праці й побуту, тканини й одяг всіх районів Литви, меблі різних часів, багаті розділи іконографії, нумізматики. Художній музей заснований в 1941 р. у будинку колишньої ратуші. Це найбільша скарбниця литовського національного мистецтва, що розташовує 100 000 експонатів. У музеї зібрані твори мистецтва, починаючи з XVІ в. і до наших днів. Більшу цінність представляє колекція народного мистецтва - скульптури, тканин, кераміки й ін. Експонуються добутки видатних художників: М.-К. Чюрлениса, П. Римши, А. Жмуйдзинавичюса, В. Мацкявичюса й ін. Картинна галерея містить одну з найцікавіших у країні колекцій добутків художників Литви (XVІ- початок XX в.). Експозиція включає як старі картини невідомих художників, так і добутку П. Смуглявичюса, И. Рустемаса, В. Смакаускаса й ін. У галереї експонуються також твори прикладного мистецтва литовського й іншого народів, що ставляться до XVІІ- XІ вв.